Порушення обміну жирних кислот

1. Дефіцит ACYL-CoA дегідрогеназ жирних кислот з дуже довгим вуглецевим ланцюгом (VLCAD)

Спадкове захворювання обміну жирних кислот, викликане ізольованим дефіцитом ферменту аcyl-CoA дегідрогенази жирних кислот з дуже довгим вуглецевим ланцюгом. Дефіцит цього ферменту призводить до блокування мітохондріального β-окислення (процес деградації жирних кислот з наступним утворенням енергії) з розвитком енергетичного дефіциту та накопичення токсичних метаболітів. Їх накопичення чинить токсичний ефект на тканини головного мозку, серця, печінки та інгібує (послаблює) ряд ферментів, зокрема, циклу синтезу сечовини (продукт розпаду білків, з яким з організму виводяться надлишки азоту) та глюконеогенезу (шлях утворення глюкози з невуглеводних субстратів), що призводить до метаболічного ацидозу (підвищена кислотність крові, шлункового соку, тканин внаслідок зміни кислотно-лужної рівноваги), гіперамоніємії (збільшення вмісту аміаку в плазмі крові) та посилення гіпоглікемії (зниження рівня глюкози в плазмі крові). 

Діагностика включає визначення маркерних аналітів: ацилкарнітини (С14-С18).

При неонатальному скринінгу забір капілярної крові проводиться з п’яти на тест-бланк (сухі плями) з 48-72 години після народження у доношених дітей, на 7-11 добу життя  у передчасно народжених немовлят. 

При підвищенні маркерних речовин у сухій плямі крові виконується ряд уточнювальних обстежень: повторне дослідження рівня діагностичних аналітів у капілярній крові, в плазмі та сечі.

Додатково рекомендовано: визначення активності VLCAD у лейкоцитах та  молекулярно-генетичне дослідження гену ACADVL, який кодує аcyl-CoA дегідрогеназу жирних кислот з дуже довгим вуглецевим ланцюгом.

Клінічні симптоми

Виділяють наступні клінічні форми хвороби: 

а) системна з ураженням серця і печінки; 

b) печінкова форма; 

c) міопатична форма.

За термінами появи перших ознак захворювання виділяють: 

a) неонатальну; 

b) дитячу з маніфестацією впродовж перших двох років життя  

c) пізню. 

У новонароджених дітей характерні погіршення загального стану, млявість або підвищена збудливість, відмова від їжі, можливі судоми, ацетонемічне блювання (супроводжується запахом ацетону від шкіри, з ротика дитини чи під час блювання), м’язова слабкість. У дітей після 1 року життя – затримка психомоторного розвитку, розумова відсталість, судомний синдром, порушення функції нирок, шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної системи, зорового апарату, непереносимість фізичних навантажень. 

Гостра метаболічна декомпенсація у дітей з дефіцитом ацил-КоА дегідрогенази жирних кислот з дуже довгим вуглецевим ланцюгом  – стан, який є критичним та загрожує життю дитини, проявляється у вигляді гострої енцефалопатії (млявість, сонливість, летаргія, кома) та нападів блювоти. Можуть спостерігатися тоніко-клонічні судоми (тонічні — тривале напруження м’язів; клонічні — синхронні товчкоподібні скорочення м’язів з періодами розслаблення), ознаки серцевої та печінкової недостатності. Метаболічні кризи зазвичай провокуються  інтеркурентними (ті, що приєднуються до основного захворювання) інфекційними захворюваннями, голодуванням, фізичним або емоційним перевантаженням. Запобігання гіпоглікемії скорочує ризик неврологічного ураження.

Лікування

Дієта з використанням спеціалізованих сумішей, уникнення епізодів голодування та надмірного фізичного навантаження. 

Медикаментозне лікування: корекція гіпоглікемічного стану (глюкоза); активатори зв’язування і виведення азотистих сполук (бензоат натрію); антигіпоксанти (левокарнітин). Забезпечення адекватної гідратації (наводнення) під час нападу рабдоміолізу (синдром, що виникає внаслідок пошкодження скелетних м’язів із вивільненням клітинного вмісту міоцитів у плазму крові) і міоглобінурії (синдром, що характеризується наявністю у сечі продуктів патологічного розпаду м’язового білка, проявляється ураженням нирок) з метою профілактики ниркової недостатності.

Прогноз

Прогноз стану та рівня психічного розвитку пацієнтів залежить від важкості захворювання, ступеня ураження внутрішніх органів (серця та печінки) та центральної нервової системи, термінів початку лікування та ефективності інтенсивної терапії при метаболічній декомпенсації. Рання маніфестація (перші прояви) захворювання зазвичай має більш важкий перебіг та менш сприятливий прогноз.

2. Дефіцит гідрокси-ACYL-CoA дегідрогенази жирних кислот з довгим вуглецевим ланцюгом

Спадкове захворювання обміну жирних кислот, викликане ізольованим дефіцитом ферменту гідрокси-ацил-КоА дегідрогенази жирних кислот з довгим  вуглецевим ланцюгом. Дефіцит цього ферменту призводить до блокування мітохондріального β-окислення (процес деградації жирних кислот з наступним утворенням енергії) з розвитком енергетичного дефіциту та накопичення токсичних метаболітів. Їх накопичення чинить токсичний ефект на тканини головного мозку, серця, печінки та інгібує (послаблює) ряд ферментів, зокрема, циклу синтезу сечовини (продукт розпаду білків, з яким з організму виводяться надлишки азоту) та глюконеогенезу (шлях утворення глюкози з невуглеводних субстратів), що призводить до метаболічного ацидозу (підвищення кислотності), гіперамоніємії (збільшення вмісту аміаку в плазмі крові ) та посилення гіпоглікемії (зниження рівня глюкози в плазмі крові). 

Діагностика включає визначення маркерних аналітів: ацилкарнітини (гідроксильні похідні).

При неонатальному скринінгу забір капілярної крові проводиться з п’яти на тест-бланк (сухі плями) з 48-72 години після народження у доношених дітей, на 7-11 добу життя  у передчасно народжених немовлят. 

При підвищенні маркерних речовин в сухій плямі крові виконується ряд уточнювальних обстежень: повторне дослідження рівня діагностичних аналітів у капілярній крові, плазмі та сечі.

Додатково рекомендовано: визначення активності 3-гідроксиацил-КоА дегідрогенази жирних кислот з довгим ланцюгом в культурі фібробластів та молекулярно-генетичне дослідження гену HADHA.

Клінічні симптоми

Виділяють наступні клінічні форми хвороби: 

а) системна з ураженням серця та печінки; 

b) печінкова форма; 

c) міопатична форма.

За термінами появи перших ознак захворювання виділяють: 

a) неонатальну; 

b) дитячу з маніфестацією впродовж перших двох років життя

c) пізню.

Для новонароджених характерні погіршення загального стану, млявість або підвищена збудливість, відмова від їжі; можливі судоми, ацетонемічне блювання (супроводжується запахом ацетону від шкіри, з ротика дитини чи під час блювання), м’язова слабкість. У дітей після 1 року життя – затримка психомоторного розвитку, розумова відсталість, судомний синдром, порушення функції нирок, шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної  системи, зорового апарату, непереносимість фізичних навантажень. 

Гостра метаболічна декомпенсація у дітей з дефіцитом ацил-КоА дегідрогенази жирних кислот з довгим вуглецевим ланцюгом, призводить  до критичних, станів, що загрожують життю пацієнтів. Проявляється у вигляді гострої енцефалопатії (млявість, сонливість, летаргія, кома) та нападів блювоти. Можуть спостерігатися тоніко-клонічні судоми (тонічні — тривале напруження м’язів; клонічні — синхронні товчкоподібні скорочення м’язів з періодами розслаблення), ознаки серцевої та печінкової недостатності. Кризи зазвичай провокуються  інтеркурентними (ті, що приєднуються до основного захворювання) інфекційними захворюваннями, голодуванням, фізичним або емоційним перенавантаженням. Запобігання гіпоглікемії скорочує ризик неврологічного ураження.

Лікування

Дієта з високим вмістом вуглеводів (70%) та низьким вмістом жирів (<20%),  частий прийом їжі, уникнення епізодів голодування та надмірного фізичного навантаження. 

Медикаментозне лікування: корекція гіпоглікемічного стану (глюкоза); активатори зв’язування та виведення азотистих сполук (бензоат натрію); антигіпоксанти (левокарнітин). Забезпечення адекватної гідратації (наводнення) під час нападу рабдоміолізу (синдром, що виникає внаслідок пошкодження скелетних м’язів із вивільненням клітинного вмісту міоцитів у плазму крові) і міоглобінурії (синдром, що характеризується наявністю у сечі продуктів патологічного розпаду м’язового білка, проявляється ураженням нирок) з метою профілактики ниркової недостатності.

При метаболічному кризі: інтенсивна терапія,  гемодіаліз (проводять за допомогою апарату штучної нирки).

Прогноз

Прогноз стану та рівня психічного розвитку пацієнтів залежить від важкості захворювання, ступеня ураження внутрішніх органів (серця та печінки) та центральної нервової системи, термінів початку лікування та ефективності інтенсивної терапії при метаболічній декомпенсації. Неонатальна форма захворювання має високий відсоток смертності. 

3. Дефіцит ACYL-CoA дегідрогеназ жирних кислот з середньою довжиною вуглецевого ланцюга (MСADD)

Спадкове захворювання обміну жирних кислот, викликане ізольованим дефіцитом ферменту аcyl-CoA дегідрогенази жирних кислот із середньою довжиною вуглецевого ланцюга, що бере участь в мітохондріальному β-окисленні жирних кислот, вуглецевий ланцюг яких містить 6-10 атомів вуглецю. Дефіцит цього ферменту призводить до блокування мітохондріального β-окислення (процес деградації жирних кислот з наступним утворенням енергії) з розвитком енергетичного дефіциту та накопичення токсичних метаболітів. Їх накопичення чинить токсичний ефект на тканини головного мозку, серця, печінки та інгібує (послаблює) ряд ферментів, зокрема, циклу синтезу сечовини (продукт розпаду білків, з яким з організму виводяться надлишки азоту) та глюконеогенезу (шлях утворення глюкози з невуглеводних субстратів), що призводить до метаболічного ацидозу (підвищення кислотності), гіперамоніємії (збільшення вмісту аміаку в плазмі крові ) та посилення гіпоглікемії (зниження рівня глюкози в плазмі крові).  

Діагностика включає визначення маркерних аналітів: ацилкарнітини (С8-С10).

При неонатальному скринінгу забір капілярної крові проводиться з п’яти на тест-бланк (сухі плями) з 48-72 години після народження у доношених дітей, на 7-11 добу життя  у передчасно народжених немовлят. 

При підвищенні маркерних речовин в сухій плямі крові виконується ряд уточнювальних обстежень: повторне дослідження рівня діагностичних аналітів у капілярній крові, плазмі та сечі.

Додатково рекомендовано визначення активності MCAD у лейкоцитах та молекулярно-генетичне дослідження гену ACADМ, який кодує аcyl-CoA дегідрогеназу жирних кислот із середньою довжиною вуглецевого ланцюга.

Клінічні симптоми

Виділяють наступні клінічні форми хвороби: 

а) системна з ураженням серця і печінки; 

b) печінкова 

c) міопатична.

За термінами появи перших ознак захворювання виділяють: 

a) неонатальну; 

b) дитячу з маніфестацією впродовж перших двох років життя 

c) пізню.

Для новонароджених характерні погіршення загального стану, млявість або підвищена збудливість, відмова від їжі, можливі судоми, ацетонемічне блювання (супроводжується запахом ацетону від шкіри, з ротика дитини чи під час блювання), м’язова слабкість. У дітей після 1 року життя – затримка психомоторного розвитку, розумова відсталість, судомний синдром, порушення функції нирок, шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної  системи, зорового апарату, непереносимість фізичних навантажень. 

Гостра метаболічна декомпенсація у дітей з дефіцитом ацил-КоА дегідрогенази жирних кислот з середньою довжиною вуглецевого ланцюга веде до критичних станів, що загрожують життю хворих та проявляється у вигляді гострої енцефалопатії (млявість, сонливість, летаргія, кома) та нападів блювання. Можуть спостерігатися тоніко-клонічні судоми (тонічні — тривале напруження м’язів; клонічні — синхронні товчкоподібні скорочення м’язів з періодами розслаблення),  ознаки серцевої та печінкової недостатності. 

Кризи зазвичай провокуються  інтеркурентними (ті, що приєднуються до основного захворювання) інфекційними захворюваннями, голодуванням, фізичним або емоційним перевантаженням. Запобігання гіпоглікемії скорочує ризик неврологічного ураження.

Лікування

Дієта з використанням спеціалізованих сумішей, уникнення епізодів голодування та надмірного фізичного навантаження. 

Медикаментозне лікування: корекція гіпоглікемічного стану (глюкоза); активатори зв’язування і виведення азотистих сполук (бензоат натрію); антигіпоксанти (левокарнітин) Забезпечення адекватної гідратації (наводнення) під час нападу рабдоміолізу (синдром, що виникає внаслідок пошкодження скелетних м’язів із вивільненням клітинного вмісту міоцитів у плазму крові) і міоглобінурії (синдром, що характеризується наявністю у сечі продуктів патологічного розпаду м’язового білка, проявляється ураженням нирок) з метою профілактики ниркової недостатності.

При метаболічному кризі:  інтенсивна терапія, гемодіаліз (проводиться за допомогою апарату штучної нирки).

Прогноз

Прогноз стану та рівня психічного розвитку пацієнтів залежить від важкості захворювання, ступеня ураження внутрішніх органів (серця та печінки) та центральної нервової системи, термінів початку лікування та ефективності інтенсивної терапії при метаболічній декомпенсації. Неонатальна маніфестація (перші прояви) захворювання зазвичай має більш тяжкий перебіг та менш сприятливий прогноз.

4. Глутарова ацидемія тип 2 або Множинна недостатність ацил – КоА дегідрогеназ (GA-2, MADD)

Спадкове захворювання порушення обміну жирних кислот, при якому порушуються функції α- та β-субодиниць флавопротеїну (ETF-дегідрогенази), що є переносником ETF та ETF-коферменту Q-оксидоредуктази (одні з ферментів, що каталізують окислювально-відновні реакції в клітині). Порушення функцій даних флавопротеїнів призводить до метаболічного блоку мітохондріального β-окислення жирних кислот (процес деградації жирних кислот з наступним утворенням енергії), зміни передачі електронів з ФАД (флавінаденіндинуклеотид)-залежних дегідрогеназ (дегідрогенази – ферменти, що каталізують реакції відщеплення протонів і електронів від субстрату, що окислюється і переносять його на інший субстрат, який відновлюється) до дихального ланцюга, що призводить до порушення функції дегідрогеназ у метаболізмі амінокислот (валіну, лейцину, ізолейцину, тирозину, лізину).   

Діагностика включає визначення маркерних аналітів: ацилкарнітини (С4-С12).

При неонатальному скринінгу забір капілярної крові проводиться з п’яти на тест-бланк (сухі плями) з 48-72 години після народження у доношених дітей, на 7-11 добу життя  у передчасно народжених немовлят. 

При підвищенні маркерних речовин у сухій плямі виконується ряд уточнювальних обстежень: повторне дослідження рівня діагностичних аналітів у капілярній крові, плазмі та сечі.

Додатково рекомендовано: визначення активності алилкарнітинів у фібробластах та молекулярно-генетичне  дослідження генів ETFA , ETFB  та ETFDH.

Клінічні симптоми

1. Неонатальна форма з вродженими вадами розвитку

Захворювання проявляється від народження. Присутні краніофаціальні дизморфії (високе чоло, гіпертелоризм (надмірне збільшенням відстані між двома парними органами, найчастіше між очима), гіпоплазія (недорозвинення) обличчя по середній лінії, низька посадка вушних раковин). Характерні м’язові дефекти передньої черевної стінки, гіпоспадія (вада розвитку, яка характеризується відсутністю задньої стінки сечовипускального каналу в його дистальних відділах. Буває як у хлопчиків, так і у дівчаток, проте значно рідше) метаболічний ацидоз (підвищена кислотність крові, шлункового соку та тканин організму внаслідок зміни кислотно-лужної рівноваги ) та важка гіпоглікемія (зниження рівня глюкози в крові). В перші 24 години від народження – м’язова гіпотонія (зниження тонусу), гепатомегалія (збільшення печінки), нефромегалія (збільшення нирок), енцефалопатія (млявість, сонливість, летаргія, кома), яка виникла гостро.

2. Неонатальна форма без вроджених вад розвитку

Перші прояви захворювання виникають у неонатальному періоді. Характерними є метаболічний ацидоз (підвищена кислотність крові, шлункового соку та тканин організму внаслідок зміни кислотно-лужної рівноваги ), важка гіпоглікемія (зниження рівня глюкози в крові), м’язова  гіпотонія (зниження тонусу), гепатомегалія (збільшення печінки), нефромегалія (збільшення нирок), іноді – нирковий полікістоз, характерний запах «спітнілих ніг». У більшості випадків розвивається печінкова недостатність. 

На першому році життя розвивається респіраторний дистрес-синдром (некардіогенний набряк легень та синдром дифузного запалення легень) або Рейє-подібний синдром (гостра енцефалопатія і жирова інфільтрація печінки). Перебіг захворювання у вигляді нападів блювоти, відмови від їжі, м’язової гіпотонії, тахіпное (пришвидшення дихання), летаргії, коми на фоні некетотичної гіпоглікемії та метаболічного ацидозу. 

3. Форма з відтермінованим дебютом

Перші клінічні прояви можливі у неонатальному періоді, у 5-6 років або у дорослому віці. Має хвилеподібний перебіг. Характерними є  напади блювоти, гіпоглікемія, розвиток метаболічного ацидозу, гепатомегалії та міопатичного синдрому, який супроводжується м’язовими болями та прогресувальною м’язовою слабкістю при фізичному навантаженні.

Лікування

Дієта з високим вмістом вуглеводів (70%) та низьким вмістом жирів (<20%),  частий прийом їжі, уникнення епізодів голодування та надмірного фізичного навантаження. 

Медикаментозне лікування: корекція гіпоглікемічного стану (глюкоза); активатори зв’язування і виведення азотистих сполук (бензоат натрію); антигіпоксанти (левокарнітин). Забезпечення адекватної гідратації (наводнення) під час нападу рабдоміолізу (синдром, що виникає внаслідок пошкодження скелетних м’язів із вивільненням клітинного вмісту міоцитів у плазму крові) і міоглобінурії (синдром, що характеризується наявністю у сечі продуктів патологічного розпаду м’язового білка, проявляється ураженням нирок) з метою профілактики ниркової недостатності.

При метаболічному кризі:  інтенсивна терапія, гемодіаліз (проводиться за допомогою апарату штучної нирки).

Прогноз

Прогноз стану та рівня психічного розвитку пацієнтів залежить від важкості захворювання, ступеня ураження внутрішніх органів (серця та печінки) та центральної нервової системи, терміну початку лікування та ефективності інтенсивної терапії при метаболічній декомпенсації. Неонатальні форми захворювання мають високий відсоток смертності.

5. Недостатність карнітин-пальмітоїлтрансферази типу I (CPT1)

Метаболічне захворювання з високим ризиком смертності та аутосомно-рецесивним типом успадкування, при якому порушений транспорт довголанцюгових жирних кислот у мітохондріях (внутріклітинні структури, що перетворюють молекули поживних речовин на енергію у формі АТФ через процес відомий як окисне фосфорилювання). Карнітин-пальмітоїлтрансфераза I — перший компонент системи мітохондріального β-окислення (процес деградації жирних кислот з наступним утворенням енергії), який каталізує перенесення ацильної групи від ацил-CoA жирних кислот з довгим вуглецевим ланцюгом на молекулу карнітину з утворенням ацилкарнітинів, які, при  проходженні до матриксу мітохондрій, піддаються β-окисленню. Недостатність CPT1 призводить до дефіциту продукту реакції та накопичення токсичних похідних. 

Діагностика включає визначення маркерних аналітів ацилкарнітини (С0, С16,С18).

При неонатальному скринінгу забір капілярної крові проводиться з п’яти на тест-бланк (сухі плями) з 48-72 години після народження у доношених дітей, на 7-11 добу життя  у передчасно народжених немовлят. 

При підвищенні маркерних речовин у сухій плямі виконується ряд уточнювальних обстежень: повторне дослідження рівня діагностичних аналітів у капілярній крові, плазмі та сечі.

Додатково рекомендовано: визначення активності ферменту CPT I у фібробластах, лейкоцитах та молекулярно-генетичний аналіз гену CPTI.

Клінічні симптоми

Неонатальна форма – рання маніфестація (перші прояви) захворювання. Погіршення загального стану, млявість або підвищена збудливість, відмова від їжі, блювота, м’язова слабкість, кардіоміопатія (ураження серцевого м’язу) (може бути з перикардитом – запалення зовнішньої оболонки серця), печінкова енцефалопатія (комплекс потенційно зворотних психічних та нервово-м’язових порушень, зумовлений тяжкою печінковою недостатністю) або розвиток важкої гіпокетонемічної гіпоглікемії (зниження рівня глюкози в крові при зниженій кількості кетонових тіл), можливі судоми, кома.

Дитяча форма з маніфестацією впродовж 1 року життя – кардіоміопатія (ураження серцевого м’язу), порушення функції нирок, гепатостеатоз (жирова інфільтрація печінки), затримка психомоторного розвитку, судомний синдром.

Пізня маніфестація (підлітки, дорослі) – переважно з м’язовими симптомами. Епізоди м’язової слабкості, болей в м’язах та рабдоміолізу (синдром, що виникає внаслідок пошкодження скелетних м’язів із вивільненням клітинного вмісту міоцитів у плазму крові) після фізичного навантаження. Характерна гостра або персистуюча гіперферментемія (збільшення концентрації ферментів, а саме креатинфософкіназ, амінотрансфераз).

Лікування

Дієта з використанням спеціалізованих сумішей, уникнення епізодів голодування та надмірного фізичного навантаження. 

Медикаментозне лікування: корекція гіпоглікемічного стану (глюкоза); активатори зв’язування та виведення азотистих сполук (бензоат натрію); антигіпоксанти (левокарнітин). Забезпечення адекватної гідратації (наводнення) під час нападу рабдоміолізу (синдром, що виникає внаслідок пошкодження скелетних м’язів із вивільненням клітинного вмісту міоцитів у плазму крові) і міоглобінурії (синдром, що характеризується наявністю у сечі продуктів патологічного розпаду м’язового білка, проявляється ураженням нирок) з метою профілактики ниркової недостатності.

При метаболічному кризі:  інтенсивна терапія, гемодіаліз (проводиться за допомогою апарату штучної нирки).

Прогноз

Прогноз стану та рівня психічного розвитку пацієнтів залежить від важкості захворювання, ступеня ураження внутрішніх органів (серця та печінки) та центральної нервової системи, термінів початку лікування та ефективності інтенсивної терапії при метаболічній декомпенсації. Рання маніфестація захворювання зазвичай має більш тяжкий перебіг та менш сприятливий прогноз.

6. Недостатність карнітин-пальмітоїлтрансферази типу II (CPT2)

Порушення обміну жирних кислот з аутосомно-рецесивним типом успадкування. Фермент CPT2 каталізує (пришвидшує) переміщення ацильної групи з довговуглецевим ланцюгом з карнітину (вітаміноподібна речовина, що є головним учасником трансмембранного транспортування довголанцюгових жирних кислот у матрикс мітохондрій для подальшого β-окислення) на внутрішньомітохондріальний коензим А (один з найважливіших коферментів, з яким пов’язана низка біохімічних реакцій розпаду та синтезу жирних кислот, жирів, перетворень продуктів розпаду вуглеводів), одночасно відбувається вивільнення карнітину та подальше β-окислення (процес деградації жирних кислот з наступним утворенням енергії) довголанцюгових ацил-КоА, за допомогою ацил-КоА дегідрогеназ (дегідрогенази – ферменти, що каталізують реакції відщеплення протонів і електронів від субстрату, що окислюється і переносять його на інший субстрат, який відновлюється). Карнітин-пальмітоїлтрансфераза типу II експресується в клітинах серця, м’язів, печінки, фібробластах шкіри та лейкоцитах.

Життєво важливого значення обмін жирних кислот набуває при недостатності енергетичних ресурсів або їх підвищеному використанні в умовах метаболічного стресу (інфекційні хвороби, фізичні або емоційні перевантаження, голодування або прийом жирної їжі, хірургічні втручання). При наявності генетично детермінованого (обумовленого) ферментативного дефекту активація процесів транспорту та окислення ліпідів не веде до утворення ацетил-КоА (є субстратом для циклу Кребса (ключовий етап дихання всіх клітин, що використовують кисень, центр перетину безлічі метаболічних шляхів в організмі – синтезу амінокислоти, вуглеводів, жирних кислот та ін.) та синтезу кетонових тіл), а стимулює ω-окислення жирних кислот (один із механізмів деградації жирних кислот із подальшим утворенням енергії). В результаті, в біологічних рідинах накопичуються продукти проміжного обміну, зокрема дикарбоксильні кислоти. Ці метаболіти викликають токсичну дію на тканини головного мозку, серця, печінки, пригнічують ферменти глюконеогенезу (шлях утворення глюкози з невуглеводних субстратів), циклу синтезу сечовини (продукт розпаду білків, з яким з організму виводяться надлишки азоту) і обміну пуринів (сполуки, важливі у хімії ДНК та РНК, входять до складу ферментів, забезпечують енергією біохімічні реакції організму, беруть участь в обміні речовин.). Довголанцюгові ацильні радикали чинять аритмогенний ефект (виникнення порушень ритму серця). Запаси ендогенного карнітину витрачаються на зв’язування токсичних похідних органічних кислот, що веде до зменшення співвідношення вільного і зв’язаного карнітину та вторинної карнітинової недостатності.

Діагностика включає визначення маркерних аналітів: вільний карнітин (С0), ацилкарнітини: пальмітоїл (С16), пальмітоеліл (С16:1), стеарил (С18), олеїн (С18:1), лінолеїн (С18:2), співвідношення С16/С2, (C16+C18:1)/C2), С18:1/С16, С18:2/С16. 

При неонатальному скринінгу забір капілярної крові проводиться з п’яти на тест-бланк (сухі плями) з 48-72 години після народження у доношених дітей, на 7-11 добу життя у передчасно народжених немовлят. 

При зниженні вільного карнітину та підвищення ацилкарнітинів в сухій плямі крові,  виконується ряд уточнювальних обстежень: повторне дослідження рівня діагностичних аналітів у капілярній крові та сечі.

Додатково рекомендовано визначення активності ферменту CPTII у фібробластах шкіри, лейкоцитах; захоплення карнітину у лейкоцитах, фібробластах шкіри та молекулярно-генетичний аналіз гену CPTII.

Клінічні симптоми

Виділяють 3 основні форми недостатності CPTII:

1. Летальна неонатальна форма маніфестує (проявляється) в перші дні життя та має важкий прогресувальний перебіг. У новонароджених розвиваються гіпотермія (зниження температури тіла), летаргія, судоми, гіпотонія (зниження артеріального тиску), гіперрефлексія (посилення сегментарних рефлексів внаслідок послаблення гальмувальних впливів кори головного мозку), кардіо- та гепатомегалія (збільшення серця та печінки), аритмії серця (шлуночкові тахіаритмії) (порушення ритму серця, а саме скорочення шлуночків), ниркова недостатність. Виявляють стигми дизембріогенезу: скошене чоло, мікроцефалія (значне зменшення розмірів черепа і відповідно головного мозку), високе піднебіння, дисплазія (наслідки неправильного формування у процесі внутріутробного розвитку та/або постнатальному періоді ) вушних раковин, довгі конусовидні пальці, контрактури (обмеження рухливості в суглобах), гіпоплазія (недорозвинення) нігтьових пластин. 

2. Інфантильна (печінково-серцево-м’язова) форма маніфестує в перші місяці життя; клінічні прояви аналогічні до неонатальної форми, характеризується меншим ступенем важкості.

3. Пізня міопатична форма характеризується періодичними епізодами м’язового болю (міалгія) та слабкості, які виникають в підлітковому або дорослому віці.

Лікування

Дієтотерапія передбачає часте (не менше 8 разів/добу), регулярне харчування, з  включенням в раціон середньоланцюгових тригліцеридів у вигляді масел.

Медикаментозна терапія: прийом карнітину почати якомога раніше для попередження незворотніх уражень внутрішніх органів; контроль концентрації карнітину в плазмі крові в динаміці; гліцин, жиророзчинні вітаміни (А, Д, Е).

При метаболічному кризі — інтенсивна терапія, гемодіаліз (проводиться за допомогою апарату штучної нирки) або перитонеальний діаліз (альтернативна процедура очищення рідин і електролітів у пацієнтів, які страждають від ниркової недостатності. Суть методу полягає у використанні численних складок очеревини як фільтра).

Прогноз

Маніфестація (початок) клінічних проявів пов’язана з тривалим голодуванням та наступними станами: лихоманка, інфекції, вакцинація, фізичні та емоційні перевантаження, що можуть призводити до раптового погіршення стану (розвитку метаболічного кризу), коми та смерті.

При неонатальній формі раптова смерть може настати в перші дні життя.

7. Недостатність карнітин-ацилкарнітин транслокази (CAСTD) 

Порушення обміну жирних кислот з аутосомно-рецесивним типом успадкування. Білок CAСT кодується геном SLC25A20, який локалізований на хромосомі 3, в локусі p21.31. 

CACT — транспортний білок, який переносить довголанцюгові ацилкарнітини через мембрану мітохондрій для подальшого β-окислення (процес деградації жирних кислот з наступним утворенням енергії). Карнітин-ацилкарнітин транслоказа експресується в клітинах серця, м’язів, печінки, фібробластах шкіри та лейкоцитах.

Життєво важливого значення обмін жирних кислот набуває при недостатності енергетичних ресурсів або їх підвищеному використанні в умовах метаболічного стресу (інфекційні хвороби, фізичні або емоційні перевантаження, голодування або прийом жирної їжі, хірургічні втручання). При наявності генетично детермінованого (обумовленого) ферментативного дефекту активація процесів транспорту та окислення ліпідів не веде до утворення ацетил-КоА (є субстратом для циклу Кребса (ключовий етап дихання всіх клітин, що використовують кисень, центр перетину безлічі метаболічних шляхів в організмі – синтезу амінокислоти, вуглеводів, жирних кислот та ін.) та синтезу кетонових тіл), а стимулює ω-окислення жирних кислот (один із механізмів деградації жирних кислот із подальшим утворенням енергії). В результаті, в біологічних рідинах накопичуються продукти проміжного обміну, зокрема дикарбоксильні кислоти. Ці метаболіти викликають токсичну дію на тканини головного мозку, серця, печінки, пригнічують ферменти глюконеогенезу (шлях утворення глюкози з невуглеводних субстратів), циклу синтезу сечовини (продукт розпаду білків, з яким з організму виводяться надлишки азоту) і обміну пуринів (сполуки, важливі у хімії ДНК та РНК, входять до складу ферментів, забезпечують енергією біохімічні реакції організму, беруть участь в обміні речовин.). Довголанцюгові ацильні радикали чинять аритмогенний ефект (виникнення порушень ритму серця). Запаси ендогенного карнітину (вітаміноподібна речовина, що є головним учасником трансмембранного транспортування довголанцюгових жирних кислот у матрикс мітохондрій для подальшого β-окислення) витрачаються на зв’язування токсичних похідних органічних кислот, що веде до зменшення співвідношення вільного і зв’язаного карнітину та вторинної карнітинової недостатності.

Діагностика включає визначення маркерних аналітів: вільний карнітин (С0), ацилкарнітини: пальмітоїл (С16), пальмітоеліл (С16:1), стеарил (С18), олеїн (С18:1), лінолеїн (С18:2), співвідношення С16/С2, (C16+C18:1)/C2), С18:1/С16, С18:2/С16. 

При неонатальному скринінгу забір капілярної крові проводиться з п’яти на тест-бланк (сухі плями) з 48-72 години після народження у доношених дітей, на 7-11 добу життя  у передчасно народжених немовлят. 

При зниженні вільного карнітину та підвищенні ацилкарнітинів у сухій плямі крові виконується ряд уточнювальних обстежень: повторне дослідження рівня діагностичних аналітів у капілярній крові та сечі.

Додатково рекомендовано визначення активності CACT у фібробластах шкіри, лейкоцитах та молекулярно-генетичний аналіз гену SLC25A20.

Клінічні симптоми

Виділяють 2 форми CAСTD: важку неонатальну, яка характеризується високим ризиком раптової дитячої смерті та середньоважку дитячу форму захворювання.

Основні клінічні прояви: порушення загального стану і психомоторного розвитку; енцефалопатія (судоми, летаргія, кома); мікроцефалія (значне зменшення розмірів черепа і відповідно головного мозку); ураження печінки (гепатомегалія (збільшення печінки) та порушення її функції); м’язова гіпотонія (зниження м’язового тонусу) і слабкість; міальгія (м’язів біль), міоліз (розплавлення (розчинення) некротизованих м’язових волокон (м’язових клітин), зміна кольору сечі, – на червоно-бурий; кардіоміопатія (ураження серцевого м’язу), порушення серцевого ритму (шлуночкова тахікардія, блокади); синдром раптової дитячої смерті; дихальні розлади; ниркова недостатність; гіпотермія (зниження температури тіла).

Лікування

Дієтотерапія передбачає часте (не менше 8 разів/добу), регулярне харчування, з включенням у раціон середньоланцюгових тригліцеридів (МСТ) у вигляді масел.

Медикаментозна терапія: прийом карнітину розпочати якомога раніше з метою попередження незворотніх уражень внутрішніх органів; контроль концентрації карнітину в плазмі крові в динаміці; гліцин, жиророзчинні вітаміни (А, Д, Е).

При метаболічному кризі — інтенсивна терапія, гемодіаліз (проводиться за допомогою апарату штучної нирки) або перитонеальний діаліз (альтернативна процедура очищення рідин і електролітів у пацієнтів, які страждають від ниркової недостатності. Суть методу полягає у використанні численних складок очеревини як фільтра).

Прогноз

При неонатальній маніфестації CAСTD має прогресувальний перебіг, відмічається висока летальність. Смерть, зазвичай, настає внаслідок серцево-легеневої недостатності. При пізній маніфестації відзначається менша ступінь важкості клінічних проявів.

8. Первинний системний дефіцит карнітину / Дефект захоплення карнітину (CUD) 

Рідкісне порушення обміну жирних кислот з аутосомно-рецесивним типом успадкування. Карнітин є головним учасником трансмембранного транспортування довголанцюгових жирних кислот у матрикс мітохондрій (внутріклітинні структури, що перетворюють молекули поживних речовин на енергію у формі АТФ через процес відомий як окисне фосфорилювання) для подальшого β-окислення (процес деградації жирних кислот з наступним утворенням енергії).

CUD виникає внаслідок мутацій в гені SLC22A5, який локалізований в хромосомі 5q31.1 та кодує натрійзалежний транспортер карнітину (OCTN2). OCTN2 експресуються в клітинах нирок, серця, печінки та фібробластах шкіри. Маніфестація клінічних проявів у пацієнтів з дефектом транспортера карнітину починає проявлятися  протягом перших років життя або з кардіоміопатії (ураження серцевого м’язу) та/або повторної гіпокетотичної гіпоглікемії (зниження рівня глюкози в крові при зниженій кількості кетонових тіл) (Reye-like episodes).

Діагностика включає визначення маркерних аналітів: вільний карнітин, профіль ацилкарнітинів. 

При неонатальному скринінгу забір капілярної крові проводиться з п’яти на тест-бланк (сухі плями) з 48-72 години після народження у доношених дітей, на 7-11 добу життя у передчасно народжених немовлят. 

При зниженні маркерних речовин в сухій плямі виконується ряд уточнювальних обстежень: повторне дослідження рівня діагностичних аналітів у капілярній крові, плазмі та сечі.

Додатково рекомендовано визначення захоплення карнітину у лейкоцитах, фібробластах шкіри та молекулярно-генетичний аналіз гену SLC22A5.

Клінічні симптоми

Виділяють 2 форми CUD: важку неонатальну (кардіоміопатичну), яка характеризується високим ризиком раптової дитячої смерті та дитячу (гепатичну (печінкову). 

Терміни маніфестації (початку перших проявів) захворювання від 1 міс до 7 років (в середньому, 2 роки). У дітей раннього віку основна ознака це — гіпокетотична гіпоглікемічна енцефалопатія (млявість, сонливість, судоми, повторна блювота); відмічаються гепатомегалія (збільшення печінки) та кардіоміопатія. Діти часто хворіють на інтеркурентні (ті, що приєдналися до основної хвороби) захворювання, відстають у психомоторному розвитку. У хворих старшого віку переважають ознаки скелетної міопатії (хронічне захворювання м’язів, пов’язане з порушенням обміну речовин у м’язовій тканині. Характерні м’язова слабкість та атрофія м’язів) та ураження міокарду (серцевого м’язу), спостерігаються порушення шлунково-кишкового тракту (біль в животі, діарея). 

Лікування

Дієтотерапія передбачає часте (не менше 8 разів/добу), регулярне харчування з включенням у раціон середньоланцюгових тригліцеридів (МСТ) у вигляді масел.

Медикаментозна терапія: прийом карнітину слід розпочати якомога раніше для попередження незворотніх уражень внутрішніх органів, проводити під його контролем у плазмі крові в динамці. 

При метаболічному кризі — інтенсивна терапія, гемодіаліз (проводиться за допомогою апарату штучної нирки) або перитонеальний діаліз (альтернативна процедура очищення рідин і електролітів у пацієнтів, які страждають від ниркової недостатності. Суть методу полягає у використанні численних складок очеревини як фільтра).

Прогноз

Дефект захоплення карнітину у дітей характеризуються високою смертністю, за рахунок ураження центральної нервової системи, серця та печінки. Віддалений прогноз є сприятливим, у разі замісної терапії препаратами карнітину.

9. Дефіціт кетоацил-КоА тіолази з середньою довжиною вуглецевого ланцюга (MCKAT)

Ідентифіковано та охарактеризовано п’ять різних ферментів з активністю 3-кетоацил-КоА тіолази в різних субклітинних компартментах. Цитозольна ацетоацетил-КоА тіолаза каталізує синтез ацетоацетил-КоА, яка необхідна для біосинтезу холестерину. Пероксисомальна 3-кетоацил-КоА тіолаза каталізує останню стадію пероксисомного β-окислення довголанцюгових жирних кислот. У мітохондріях ідентифіковані три тіолази: мітохондріальна ацетоацетил-КоА тіолаза, ключовий фермент печінкового кетогенезу і два ферменти шляху β-окислення, –  довголанцюгова 3-кетоацил-КоА тіолаза (β-субодиниця трифункціонального білку) та MCKAT, який каталізує рощеплення  3-кетоацил-КоА з довгим та середнім ланцюгом до короткого відповідно. MCKAT– це аутосомно – рецесивне захворювання з групи порушення окислення жирних кислот, виникає внаслідок дефекту гена ACAA2, що призводить до підвищеного виділення з сечею молочної кислоти, 3-гідроксимасляної кислоти, а також насичених та ненасичених дикарбонових кислот C6 -C16.

Діагностика включає визначення маркерних аналітів: ацилкарнітинів C6, C8, C8/10

При неонатальному скринінгу забір капілярної крові проводиться з п’яти на тест-бланк (сухі плями) з 48-72 години після народження у доношених дітей, на 7-11 добу життя  у передчасно народжених немовлят.

При підвищенні маркерних речовин у сухій плямі крові виконується ряд уточнювальних обстежень: повторне дослідження рівня діагностичних аналітів у капілярній крові та сечі.

Додатково рекомендовано:

Визначення рівня амонію в сироватці крові, артеріального або венозного газового складу крові, електролітів, рівня глюкози в крові, АЛТ і АСТ, загального білірубіну, лактату, лужної фосфатази, альбуміну, загального білку плазми, глюкози крові, газового складу та pH крові, креатинфосфокінази.

Клінічні симптоми

Клінічні прояви захворювання за відсутності лікування характеризуються швидким розвитком метаболічного ацидозу та зневодненням. Криз зазвичай провокується  інтеркурентними інфекційними захворюваннями, голодуванням, фізичним або емоційним перевантаженням. Погіршення загального стану супроводжується млявістю, відмовою від їжі, ацетонемічним блюванням, м’язовою слабкістю та епізодами рабдоміолізу. Можуть спостерігатися тоніко-клонічні судоми, приєднуються ознаки серцевої та печінкової недостатності.

Лікування

1.Медикаментозне лікування:

– корекція гіпоглікемічного стану – в/в введення 10% розчину глюкози;

– активатори зв’язування і виведення азотистих сполук – бензоат натрію;

– левокарнітин;

– гліцин;

– забезпечення адекватної гідратації під час нападу рабдоміолізу і міоглобінурії для профілактики ниркової недостатності.

  • При метаболічному кризі – інтенсивна терапія, гемодіаліз.
  • Дієта з використанням спеціалізованих сумішей, уникнення епізодів голодування та надмірного фізичного навантаження, раціон збагатити вуглеводами та обмежити жири.

Запобігання гіпоглікемії зменшує ризик неврологічних порушень.

Прогноз

Прогноз стану та рівня психічного розвитку пацієнтів залежить від ступеня важкості захворювання та ступеня ураження внутрішніх органів (серця та печінки) і ЦНС, термінів початку лікування та ефективності інтенсивної терапії при метаболічній декомпенсації. Рання маніфестація захворювання, зазвичай, має більш важкий перебіг та менш сприятливий прогноз.

10. Дефіцит 2-метил-3-гідроксибутирил-КоА дегідрогенази (2M3HBDD)

Хвороба пов’язана з місенс-мутаціями в гені HSD17B10 (Xp11.22), що кодує 3-гідроксиацил-КоА-дегідрогеназу типу 2. Це мітохондріальний фермент, який каталізує перетворення 2-метил-3-гідроксибутирил-КоА в 2-метил-ацетоацетил КоА на одному із етапів розщеплення ізолейцину.

Нульові мутації в гені HSD17B10 несумісні із життям. Вважається, що клінічні прояви хвороби HSD10 зумовлені дефектом РНКази P, що призводить до мітохондріальної дисфункції, тоді як деякі метаболічні порушення, включаючи зміни профілю органічних кислот у сечі, спричинені порушенням функції дегідрогенази. Підвищене виведення із сечею 2-метил-3-гідроксиізобутирилової кислоти (2M3HBA) та тиглілгліцину (TG) без супутнього збільшення 2-метилацетоацетату вказує на 2M3HBDD. Біохімічні відхилення в крові за результатами розширеного неонатального скринінгу можуть нагадувати дефіцит β-кетотіолази.

              Діагностика включає визначення маркерних аналітів:

 C5:1 (метилкротоніл, або тиглілкарнітин),  C5-OH (3-гідроксиізовалерил карнітин).

При неонатальному скринінгу забір капілярної крові проводиться з п’яти на тест-бланк (сухі плями) з 48-72 години після народження у доношених дітей, на 7-11 добу життя  у передчасно народжених немовлят.

При підвищенні маркерних речовин у сухій плямі крові виконується ряд уточнювальних обстежень: повторне дослідження рівня діагностичних аналітів у капілярній крові, в плазмі та сечі.

Додатково рекомендовано:

Рекомендовано визначення рівня амонію в сироватці крові, артеріальний або венозний газовий склад крові, електроліти, рівень глюкози та лактату в крові.

Клінічні симптоми

Клінічна картина 2M3HBDD характеризується переважно неврологічною симптоматикою, починаючи від незначної енцефалопатії до прогресуючого нейродегенеративного фенотипу.

У хлопчиків в період новонародженості можуть спостерігатися млявість, порушення годування та ознаки мітохондріальної дисфункції з подальшою помірною затримкою розвитку та аномальним тонусом м’язів. Характерною ознакою захворювання є прогресуюча нейродегенерація та кардіоміопатія, які зазвичай проявляються втратою когнітивних і моторних навичок, епілепсією, прогресуючим порушенням зору, що призводить до сліпоти та/або втрати слуху. У міру прогресування нейродегенерації у пацієнтів розвивається прогресуюча атаксія, хореоатетоз і неспокій.

Лікування

Для немовлят і дітей з 2M3HBDD рекомендована дієтотерапія з обмеженим вмістом білка, призначення лікувальних сумішей без ізолейцину. З метою зв’язування та виведення токсичних метаболітів амінокислот з розгалуженим ланцюгом призначаються препарати карнітину на тривалий термін.

Інтенсивна терапія включає корекцію кетоацидозу, водно-електролітних порушень, профілактику набряку мозку, додаткове введення глюкози для енергетичної підтримки та зменшення інтенсивності процесів катаболізму.

Прогноз

Спектр проявів захворювання у дівчат, як правило, легший, ніж у хлопчиків, починаючи від абсолютно нормального клінічного та біохімічного статусу до затримки психомоторного розвитку.

11. Дефіцит ацил-КоА-дегідрогенази з коротким вуглецевим ланцюгом (SCAD)

Дефіцит коротколанцюгової ацил-КоА дегідрогенази – аутосомно-рецесивне захворювання, пов’язане з мутацією гену ACADS в локусі 12q24.31, що кодує фермент SCAD (коротколанцюгова ацил-КоА дегідрогеназа). SCAD ініціює перший етап мітохондріального β-окислення жирних кислот з довжиною в 4-6 атомів вуглецю, каталізуючи їх дегідрування. В результаті недостатності ферменту розвивається енергетичний дефіцит та відбувається накопичення бутирил-КоА в організмі з подальшим виробленням альтернативних метаболітів: бутирилкарнітин; бутирилгліцин; бутират та етилмалонова кислота (ЕМА). Особливо, в періоди голодування їх накопичення може призвести до летаргії, гіпоглікемії, м’язової слабкості та гіпотонії.

Захворювання в більшості випадків перебігає безсимптомно і визначається шляхом виявлення підвищення рівня бутирилкарнітину (С4) в плазмі, а також зростання рівня етилмалонової кислоти в сечі разом з виявленням біалельної мутації гена ACADS.

Діагностика включає визначення маркерних аналітів: С4 (бутирилкарнітину)

При неонатальному скринінгу забір капілярної крові проводиться з п’яти на тест-бланк (сухі плями) з 48-72 години після народження у доношених дітей, на 7-11 добу життя  у передчасно народжених немовлят.

При підвищенні маркерних речовин у сухій плямі крові виконується ряд уточнюючих обстежень: повторне дослідження рівня діагностичних аналітів у капілярній крові, в плазмі та сечі.

Клінічні симптоми

Більшість дітей, яких виявляють шляхом неонатального скринінгу, не проявляють ознак захворювання. У новонароджених з дефіцитом SCAD, у яких наявні симптоми захворювання, виявляють ознаки кетонової гіпоглікемії, метаболічного ацидозу, блювання, летаргію, відставання у фізичному розвитку за рахунок зросту. Серед інших ознак хвороби виявлено м’язову гіпотонію, міопатію, судоми, а також мікроцефалію.

Клінічні прояви можуть з’являтися внаслідок дії стресових чинників, таких як тривале голодування, значне фізичне навантаження, вживання перенасиченої жирами їжі або на тлі гострих захворювань, в тому числі, інфекційних. В окремих випадках симптоми проявляються лише в дорослому віці, коли з’являється м’язова слабкість і м’язова атрофія. Деякі хворі можуть залишатися недіагностованими через латентний перебіг або наявність мало виражених клінічних ознак.  

Лікування

  1. Дієтотерапія з мінімальним вмістом жирної та високобілкової їжі, виключення голодування;
  2. Препарати карнітину в якості антигіпоксичної та дезінтоксикаційної терапії у випадках метаболічних кризів
  3. За наявності метаболічного кризу – госпіталізація пацієнта; проведення інфузійної терапії з метою корекції гострого метаболічного ацидозу. Під час кризу рекомендована внутрішньовенна гідратація 10% розчином глюкози з метою компенсації енергетичного дефіциту.

ПРОГНОЗ

За умов своєчасного лікування, запобігання гіпоглікемії, захворювання перебігає безсимптомно. У випадку прояву симптомів, прогноз сумнівний за рахунок можливого розвитку метаболічного кризу

12. Дефіцит мітохондріального трифункціонального білку (TFP)

Метаболічне захворювання з високим ризиком летальності, що має аутосомно-рецесивний тип успадкування і пов’язане із порушенням β-окислення жирних кислот з довгим вуглецевим ланцюгом внаслідок гомозиготних або складних гетерозиготних мутації одного з двох генів, які кодують відповідні субодиниці мітохондріального трифункціонального білка (TFP). Мітохондріальне окислення довголанцюгових жирних кислот є важливим джерелом енергії для скелетних м’язів та серця. TFP каталізує 3 фінальні стадії мітохондріального β-окислення жирних кислот, що перебігають за участі довголанцюгової 3-гідроксиацил-КоА дегідрогенази жирних кислот (LCHAD), довголанцюгової еноїл-КоА гідратази жирних кислот (LCEH) та довголанцюгової тіолази жирних кислот (LCTH).

Генералізований дефіцит TFP веде до блокування (чи різкого зниження активності) мітохондріального β-окислення з розвитком енергетичного дефіциту та накопиченням токсичних метаболітів. Це негативно впливає на тканини головного мозку, серця, печінки та пригнічує ряд ферментів, зокрема, циклу синтезу сечовини і глюконеогенезу, призводить до метаболічного ацидозу, гіперамоніємії та поглиблення гіпоглікемії.  Накопичення токсичних проміжних продуктів β-окислення проявляється гострими симптомами та довгостроковими ускладненнями, що характеризуються високим ступенем тяжкості та фатальними наслідками.

Діагностика включає визначення маркерних аналітів:

гідроксильні похідні: С12-ОН, C14-OH, C16-OH, C18-OH,  C18:1-OH, C14:1-OH, C16:1-OH, C18:2-OH, співвідношення C16-OH/C16, C18:1-OH/C16, C18-OH/C16.

 При неонатальному скринінгу забір капілярної крові проводиться з п’яти на тест-бланк (сухі плями) з 48-72 години після народження у доношених дітей, на 7-11 добу життя  у передчасно народжених немовлят.

При підвищенні маркерних речовин у сухій плямі крові виконується ряд уточнюючих обстежень: повторне дослідження рівня діагностичних аналітів у капілярній крові та плазмі крові.

Додатково рекомендовано:

Визначення рівня амонію в сироватці крові, артеріального або венозного газового складу крові, електролітів, рівня глюкози в крові, креатинфосфокінази, загального білірубіну, АЛТ, АСТ.

Клінічні симптоми

Виділяють 3 клінічні фенотипи захворювання:

  • неонатальний з гострим початком;
  • інфантильний початок з Рейє-подібним синдромом;
  • пізній підлітковий із міопатією.

Гостра метаболічна декомпенсація захворювання призводить до критичних станів, що загрожують життю пацієнтів; виявляється у вигляді гострої енцефалопатії (млявість, сонливість, летаргія, кома) та нападів блювоти. Можуть спостерігатися тоніко-клонічні судоми, приєднуються ознаки серцевої та печінкової недостатності. Криз зазвичай провокується інтеркурентними інфекційними захворюваннями, голодуванням, фізичним або емоційним перенавантаженням.

Для дефіциту мітохондріального трифункціонального білку характерно погіршення загального стану, млявість або підвищена збудливість, відмова від їжі, можливі судоми, ацетонемічне блювання, м’язова слабкість.

У дітей після 1-го року життя відмічається затримка психомоторного розвитку, розумова відсталість, судомний синдром, порушення функції нирок, шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної системи, зорового апарату, непереносимість фізичних навантажень.

Лікування

1 .  Дієта з високим вмістом вуглеводів та низьким вмістом жирів, частий прийом їжі, уникнення епізодів голодування та надмірного фізичного навантаження.

2. Медикаментозне лікування:

 – корекція гіпоглікемічного стану – в/в введення 10% розчину глюкози;

 активатори зв’язування і виведення азотистих сполук – бензоат натрію;

  • левокарнітин:
  •  гліцин;
  • забезпечення адекватної гідратації під час нападу рабдоміолізу і міоглобінурії для профілактики ниркової недостатності.
  • При метаболічному кризі – інтенсивна терапія, гемодіаліз.

        Запобігання гіпоглікемії зменшує ризик неврологічних уражень.

ПРОГНОЗ Прогноз стану та рівня психічного розвитку пацієнтів залежить від важкості захворювання, ступеня ураження внутрішніх органів (серця та печінки) та ЦНС, термінів початку лікування та ефективності інтенсивної терапії при метаболічній декомпенсації. Неонатальний тип захворювання має високий відсоток летальності.

Зв'язок з менеджером